Сонячна енергетика в Україні розвивається все більш інтенсивно і має всі шанси вийти в тверді лідери енергогалузі. За оцінками експертів, до 2015 року прямі приватні інвестиції в неї зростуть до $ 5 млрд.
В найближчий час Україна вийде на перші позиції в світі за темпами розвитку екологічно-чистих енерговиробництва. Один з найбільш перспективних ринків енергії в цьому плані - енергія сонячна. До настільки оптимістичним висновків прийшли фахівці ЄБРР в своєму звіті, присвяченому прогресу в Україні «зелених» технологій. Спроможність цього прогнозу недавно підтвердила компанія Ernst & Young. За її даними, Україна зараз 29-я в рейтингу країн, найбільш перспективних з точки зору потенційних інвесторів. А по так званому Solar index її місце і того вище - 21-е.
Аналітики Macquarie Research стверджують: за інтенсивністю розвитку сонячної енергетики України перевершить Болгарію, Словаччину, Чехію, Австрію, Данію, Португалію, Голландію, Швейцарію, Швецію. За вже оприлюдненими планами, до 2016 року в країні будуть побудовані і введені в експлуатацію фотогенерірующіе енергоустановки сумарною потужністю 1,8 ГВт. Щорічне зростання вітчизняної геліоенергетики в цей період складе 90%.
Важливий фактор такого успіху - сприятливе географічне положення України. В середньому в році її територія отримує від 1070 КВт / год сонячної радіації на 1 кв.м в північних районах і до 1400-1700 КВт на півдні і в Криму. «Найгірша по соляризації точка в Україні - це найкраща точка для Німеччини, що входить в число світових лідерів то темпам розвитку геліоенергетики. Уже сьогодні в активі цієї країни 25 ГВт потужностей, що покривають 4% сумарної потреби країни в електроенергії », - зазначає Віталій Ковач, керівник Асоціації відновлюваної енергетики« Альтернатива ».
Незаперечний лідер з використання ВДЕ в Україні - Кримський півострів: перш за все, завдяки розвитку сонячної енергетики. Кримський Геліопарк «Перово» - один з найбільших в світі. «Не тільки Крим, а й Одеська область, і Херсонщина отримають в своє розпорядження такі станції. Їх ми побудуємо, до того ж, у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській та Івано-Франківській областях », - говорить голова Госкоменергоеффектівності Микола Пашкевич.
Особливим гідністю цього виду ВДЕ є те, що будівництво геліоелектростанцій не вимагає вилучення з сільгоспобігу добротних наділів: краща територія для таких установок - безлюдна, випалена безжальним сонцем земля. Відмінне місце для їх - і схили гір, і дахи промислових будівель, як в цілому і даху будь-яких будинків в країні. Ця універсальність розміщення сонячних станцій дозволяє забезпечувати енергією денного світила будь-який регіон, який відчуває дефіцит енергопостачання. За прогнозами Госкоменергоеффектівності, частка сонячної енергії в загальному енергобалансі України до 2030 року складе не менше 10%.
Втілення таких амбітних задумів було б неможливо без держпідтримки галузі. Сприяння прийдешнього буму «зеленої» енергетики надали в цьому плані розробники Податкового кодексу. Ст. 158 документа звільняє від оподаткування 50% прибутку, отриманого від енергозберігаючої діяльності та втілення енергозберігаючих проектів компаній, включених до реєстру Державного агентства з енергоефективності та енергоспоживання. За новим Кодексом кошти, зекономлені на цій «пільзі», підприємства зобов'язані інвестувати в енергозбереження. Кодекс скасував також увагу мит і ПДВ при ввезенні «зеленого» обладнання, яке не виробляють в Україні. Закон «Про землю для енергетичних установок та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», затверджений ще в 2010 році, на 70% зменшив земельну ренту для установки ВДЕ.
Однак, безперечно, найбільш потужним імпульсом до розвитку альтернативної енергетики стало введення «зелених» тарифів. За уточненням, внесеним до законів «Про електроенергетику» і «Про альтернативні джерела енергії», що виробляється з поновлюваних джерел струм повинен закуповуватися за вищою тарифну ставку. Це дозволило скоротити термін окупності альтернативних проектів до семи-восьми років і, тим самим, зробити такі проекти багато більш привабливими для інвесторів. В цілому, за авторитетним оцінками міжнародних експертів енергогалузі, вітчизняне законодавство, що регулює роботу альтернативного енергосектору, сьогодні є одним з наіпрогрессівнейшіх в Європі. За даними НКРЕ, за «зеленим тарифом» в Україні сьогодні працюють понад 100 об'єктів і 60 компаній, притому 23 з них - сонячні.
Впровадження сонячної енергетики в Україні має цілий ряд сприятливих передумов. Перш за все, її комплектуючі немає проблем створювати в Україні: база для цього є з часів СРСР, і вона не тільки не втрачена, а знаходиться в стані розвитку. Перш за все, це виробництво кремнієвих пластин для сонячних елементів та їх модулів, де діють чотири виробники: київські ПАТ «Квазар» та ЗАТ «Піллар», ТОВ «Пролог Семікор», а також кіровоградське ТОВ «Силікон». На жаль своєї сировинної бази вони до сих пір не мають і працюють на завозиться з-за кордону кремнієвому брухті.
Найбільший вітчизняний виробник сонячних модулів - це «Квазар», в роки СРСР входив до системи ВПК, а з середини 90-х років переключився на цивільні замовлення. Нині підприємство, контрольний пакет якого належить канадській компанії KM Secure Corp Вадима Любченко, виробляє готові фотоелектричні модулі і займається їх установкою. Завданням інших компаній є випуск кремнієвих пластин, використовуваних як робочих елементів сонячних батарей.
Свої потужності по виробництву комплектуючих намір придбати і девелоперські компанії Activ Solar і «Рентехно». Перша з них вже налагодила в Запоріжжі випуск високоякісного полікремнію - бази для сонячних модулів. Друга вирішила впритул зайнятися організацією виготовлення у нас сонячних модулів потужністю до 25 МВт / год і вже робить в цьому напрямку конкретні кроки.
«Готівковий в Україні обладнання цілком дозволяє побудувати станції -речь йде лише про вибір необхідного, ціну та обсяги виробництва. Технології для зведення СЕС падають в ціні до 15% в рік, свою лепту в це вносить і криза », - говорить Віталій Ковач. При цьому Китай, все більше утверджуючись на ринку альтернатіних енергоджерел, безперервно нарощує свою експансію на ринку комплектуючих. Якість його товару тут не бездоганна, тому українська продукція, незважаючи на «китайський вал», вже зараз конкурує з ним, а в майбутньому при грамотному вирішенні питання здатна і взяти гору в цьому динамічному сегменті ринку.
В цілому, до того ж, що в енергобалансі країни частка сонячної енергетики поки не дотягує до 0,5% (тоді як у європейських держав вона наближається до 5%), перспективи її в Україні відмінні, і є всі підстави сподіватися, що в найближчим часом ми станемо свідками її бурхливого підйому.