З усіх загроз, властивих грозовому розряду, найбільшу загрозу завжди ніс прямий удар блискавки. Його руйнівна сила здатна завдати серйозних механічних пошкоджень, висока температура каналу блискавки може викликати пожежу, струм блискавки, що досягає 200 кА, становить дуже серйозну загрозу людському життю. Наслідками удару блискавки можуть бути вибухи, витікання отруйних хімічних і бактеріологічних речовин, радіаційне зараження місцевості. Єдиним способом уникнути цієї небезпеки є застосування правильно спроектованої та надійно змонтованої системи блискавкозахисту.
Проектування системи здійснюється з урахуванням класу блискавкозахисту. Усього прийнято чотири класи, залежно від ступеня надійності. Перший клас передбачає надійність захисту на рівні понад 99%, другий — від 95 до 99%, третій — від 0,9 до 0,95%, четвертий — не менше 0,85%. Вибір класу залежить від очікуваної кількості ударів блискавки в об'єкт, його цінності та загроз для життя людей та навколишнього середовища у разі ураження грозовим розрядом. Наприклад, першим класом захищають АЕС, склади з боєприпасами, НПЗ, другим — великі промислові підприємства з цінним обладнанням та які створюють загрозy навколишньому середовищу, третім — житловий фонд, торгові, офісні комплекси, четвертим — споруди, в яких люди не знаходяться постійно і де немає електричного проведення.
Будь-яка зовнішня системa блискавкозахисту включає блискавковідвід, струмовідвід, заземлювач. Блискавковідвід призначений для прийняття на себе удару блискавки. Заземлювач служить для безпечного розсіювання струму блискавки в ґрунті. Струмовідвід повинен надійно з'єднати блискавковідвід і заземлювач якомога найкоротшим шляхом. Конструктивно блискавковідвід може бути стрижневим, тросовим або виконаним у вигляді металевої сітки. Його роль можуть виконувати конструктивні елементи об'єкта, що захищається при дотриманні необхідних для цього умов. Як природний струмовідвід у ряді випадків може застосовуватися конструкція об'єкта, штучний струмовідвід найчастіше виконують з металевого круглого провідника необхідного перерізу. Заземлювач може бути фундаментним або штучним — або кільцевим, або стрижневим. Застосування матеріалів, що використовуються в системі захисту від блискавки, регламентується відповідними нормативними документами. Як матеріал, що використовується як матеріал для виготовлення штучних блискавковідводів і струмовідводів застосовують оцинковану, обміднену, нержавіючу сталь, мідь, алюміній. Заземлювачі найчастіше роблять із гаряче оцинкованої сталі. Матеріали з алюмінію в даному випадку не застосовують. Нині існуюча нормативна база також допускає використання конструктивних елементів із чорної сталі, як для природних, так і для штучних блискавковідводів, струмовідводів та заземлювачів.
